Vobr Blaze

На шляху розвитку

В культурі танцю й тілесній практиці

Ми всі називаємо себе танцівниками, але всі ми різні люди з різним досвідом і цілями. Дехто робить це вже давно, на високому рівні і для душі, розуміючи, що важливо постійно бути у формі, вчитися і бути відкритим, дехто просто намагається тримати рівень, щоб було що дати колективу і не було незручних ситуацій, коли на "вечірку любителів айфонів, дехто прийшов з кнопковим телефоном". Дехто просто самостверджується у житті, приміряючи роль модного хореографа або андерграунд батлзірки. А дехто стоїть між усіма цими ролями вже кілька років і не впевнений, що йому вистачить тільки однієї з них.
У будь-якому випадку - це різні люди, з різними думками, досвідом, цілями і стереотипами й найдурніше, що можливо придумати - це повірити, що всіх їх можна загнати в рамки одного методу і це дасть гарний результат.
Ні! Педагогіка, відчуття групи й мистецтво передання знань і є тією секретною технікою, виходячи з якої ви можете зробити висновок, що комусь (крім конкретних класичних схем викладання) потрібен більш просунутий підхід, а хтось розуміє тільки те, що лежить на поверхні . І це не поділ на здібних й не дуже здібних (хоча і таке в танцювальній культурі теж є), а конкретні кроки, які працюють в даному випадку. Група і групові заняття можуть вас навчити одному, індивідуальні - іншому, а коннект з викладачем і спілкування з ним на певні професійні теми може дати досить швидко той важливий досвід, який набувається роками.
Класи важливі. Групи важливі. Індивідуальний розвиток так само, важливий.
І важливо розуміти, що кожен з нас шукає людину, з якою виникає контакт і навіть, якщо він тиран, який рубає по ваших ногах палицею за неправильні позиції, то ви його самі знайшли і це означає той самий тип наставника, який вам зараз необхідний. Вчителі є різні, дехто з них штовхає жорстко вперед, дехто показує глибину станів, дехто ділиться інформацією або відчуттями, дехто настільки дивний або веселий, що це просто підіймає настрій і надихає, але всі ми розуміємо тільки тих, до яких готові наш власний стан і его. Так і є!

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.

Читайте також статті