Кристина Шишкарьова

Професія педагог

Або чому викладач не обслуговуючий персонал

Отже ... Трохи про поняття.
Професія (лат. Professio; від profiteor - «оголошую своєю справою») - рід трудової діяльності людини, зазвичай її джерело існування. Професія вимагає володіння теоретичними знаннями і практичними навичками, що придбані під час спеціальної підготовки або отримання спеціальної освіти.
Покликання - улюблена і суспільно цінована справа, в якій людина є професіоналом.
Освіта - єдиний цілеспрямований процес виховання і навчання, а також сукупність придбаних знань, умінь, навичок, ціннісних настанов, функцій, досвіду діяльності та компетенцій.
На цей момен всі хто має більше однієї звивини пазл склали. А для особливо «важливих персон» пояснюю по рядках.
На педагога базово потрібно вчитися 5 - 6 років - викладач танцю володіє знаннями не лише в педагогіці, а й психології, біомеханіці руху, анатомії, особливостях вікового фізичного та психо - емоційного розвитку, історії мистецтва, музиці.
Педагог розвиває себе постійно, вкладаючи чималенькі кошти в підвищення своєї кваліфікації, аналізує, співставляє, пише й шукає нові методики, методи та прийоми. Він до фіга читає, щоб вміти пояснити складні поняття простою мовою.
Кожен день він витрачає 6 - 8 годин напруженої роботи, щоб в мінливому світі залишатися запитаним фахівцем. Відвідує спектаклі, лекції, виставки та перфоманси, щоб розуміти навіщо взагалі викладає те, що викладає.
Возить дітей на конкурси (реєструє, супроводжує, проводить репетицію).
Малює костюми і ріже музику (хоча взагалі цього він не зобов'язаний уміти).
Розуміється на особливостях сценічного освітлення, колористиці, композиції.
Імпровізує - спрямовує до потрібного фахівця (реабілітолога, ортопеда, дієтолога, невролога).
Підтримує, коли «я втомився і більше не можу», коли травма, коли боляче, коли не комфортно.
Вірить в учня і його можливості нерідко більше ніж батьки, котрі «ми для себе».

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.

Читайте також статті