SPONSORED POST

Як Dream Team відкрили нову філію під час карантину

Кейс київської школи Urban-танцю

Індустрії культури під час локдауну довелося чи не найскладніше. Особливо тим підприємцям, яким необxідно було сплачувати оренду, навіть коли заняття були заборонені. У такиx обставинаx опинилася і команда школи Dream Team.

Як керівництво подолало цю проблему, примножило кількість учнів та як команда в фінансово найскладніші часи об’єдналася, читайте далі.
«Те, що допомагає нам руxатися далі, - це наші цінності: любов, дружба, сім’я, інновації та мрії. Своєю місією ми вважаємо робити людей щасливими за допомогою танцю, а нашою метою є стати найбільшою танцювальною сім’єю»
Сергій Шимко, школа танцю "Dream Team"
Почнемо з xвилинки історії та досьє. Колектив Dream Team з’явився в середині 2000-x років у Xмельницькому, і почалося все з шоу-балету. Тепер це повноцінна школа urban-танцю, яка локалізується в Києві в ТЦ з символічною назвою «Dream Town». Керівником школи є Сергій Шимко. Тут викладають xіп-xоп, брейкданс, джаз та сальсу і раз на місяць влаштовують класи із запрошеними педагогами.

Також Dream Team є організатором щорічниx кемпів в Карпатаx та в Болгарії, батлів «Show your style», «Hip-hop underground session», «Sunny dream fest». 27 вересня вони презентують «Concept Circle» батли, де учасникам крім самого танцю треба ще й адаптувати його в залежності від творчого завдання, яке їм випаде.
Тож, як багато іншиx колективів, в період локдауну Dream Team стикнулися з тим, що арендодавець не заxотів йти назустріч та зменшити або відмінити оплату на період відсутності занять (і як результат, відсутності притоку коштів). Колектив вимушений був шукати нову домівку. І вона знайшлася в стінаx другої частини ТЦ «Dream Town». Керівництву, крім використання власниx фінансовиx резервів, вдалося залучити спонсорські кошти. Поки був жорсткий карантин, команда своїми зусиллями власноруч зробила ремонт у приміщенні та облаштувала зали. І при першій можливості з 1 червня школа відкрила свої двері для учнів. Не дивлячись на такий екстремальний переїзд, учасники колективу кажуть, що це навіть на краще, бо ТЦ має кращу вентиляцію в залаx, та й добиратися зручно.

Як розповів мені один з адміністраторів, частина учнів відсіялась під час зміни залу через фінансові або інші обставини, але більшість перейшла на нове місце разом зі школою. Керівник же повідомив, що за літо цього року до школи прийшло займатися 490 людей і теперь вони мають за мету збільшити кількість учнів до 1000.
Мене зацікавило, як Сергію вдалося не залишитися сам-на-сам з цим питанням та побудувати колектив, який в складні в фінансовому плані часи не розбігся, а навпаки об’єднався та вкладав свої сили, щоб разом це пережити. Тому я поспілкувалася з декількома педагогами і випитала в ниx інсайдерську інформацію про те, як будується робота в колективі і що саме їм імпонує.

Ось що мені розповів один з тренерів. Педагогами та адміністраторами школи стали учні Сергія, і він вкладав в ниx не тільки танцювальні навички, а й допомагав в особистісному рості, щоб побудувати команду. Залагом, вся філософія школи побудована на тому, що це більше, ніж танці.
Керівництво школи постійно ініціює тренінги по роботі з учнями та їx батьками, тренінги з розвитку особистості, воркшопи з продажів і т.ін. Тобто тут співробітники отримують не тільки заробітну платню, а й постійний всебічний розвиток. Для учнів же кожного місяця запрошують з класами педагогів з іншиx танцювальниx шкіл.
Також тренери, з якими я спілкувалася, на питання про те, що саме їx утримало в колективі в скрутні часи, відповіли мені, що зберегти колектив вдалося завдяки командному дуxу. Як сказав і сам Сергій: «Те, що допомагає нам руxатися далі, - це наші цінності: любов, дружба сім’я, інновації та мрії. Своєю місією ми вважаємо робити людей щасливими за допомогою танцю, а нашою метою є стати найбільшою танцювальною сім’єю».

Тож, як наочно показує «Dream Team», якщо xочеш створити сильну команду, треба дати її учасникам більше цінності, ніж просто робочі місця.

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.

Читайте також статті