Автор: Дмитро Кузубов
Від брейкінгу до C-Walk
Vol. 2
7 танцівників та танцівниць про філософію та еволюцію вуличного танцю в Україні
Матеріал надано Street Culture
Олександр Ротанін aka Ozone
про папінг
Особистий шлях
Я професійно займаюся танцями вже 20 років. Танці — це той осередок, що дає мені можливість бути собою. Коли я танцюю, моє внутрішнє «я» виходить назовні.
Для мене папінг — один із найбільш унікальних стилів танцю, що вигадала людина. За своєю структурою він не схожий ні на що. Адже щоб навчитися скорочувати певні м'язи тіла в біт — а таке вдається не відразу — потрібно було добряче подумати і попрацювати.
Я почав танцювати в Києві в 2001-му. Мій колишній однокласник, який ходив зі мною на рукопашний бій і паралельно на брейкданс, дав мені подивитися відеокасету з Battle of the Year 1996. Там я побачив команду Flying Steps і танцівника Amigo. Він робив дуже цікаві елементи. І мене це настільки вразило, що я відразу побіг пробувати щось біля дзеркала.
Труднощів вистачало і тоді, і зараз. Але в першу чергу усе впирається в бажання і мотивацію.
Я професійно займаюся танцями вже 20 років. Танці — це той осередок, що дає мені можливість бути собою. Коли я танцюю, моє внутрішнє «я» виходить назовні.
Для мене папінг — один із найбільш унікальних стилів танцю, що вигадала людина. За своєю структурою він не схожий ні на що. Адже щоб навчитися скорочувати певні м'язи тіла в біт — а таке вдається не відразу — потрібно було добряче подумати і попрацювати.
Я почав танцювати в Києві в 2001-му. Мій колишній однокласник, який ходив зі мною на рукопашний бій і паралельно на брейкданс, дав мені подивитися відеокасету з Battle of the Year 1996. Там я побачив команду Flying Steps і танцівника Amigo. Він робив дуже цікаві елементи. І мене це настільки вразило, що я відразу побіг пробувати щось біля дзеркала.
Труднощів вистачало і тоді, і зараз. Але в першу чергу усе впирається в бажання і мотивацію.
Еволюція напрямку
Спочатку в папінгу і в самій хіп-хоп культурі, з якою цей вуличний танець стикається, мене привабив дух єдності, можливість бути частиною найважливішої світової культури. На жаль, зараз це втрачено, особливо у молодого покоління: зашкалює егоцентризм, самовпевненість і все робиться заради вигоди.
Моя особиста думка: коли я починав, була мода на культуру, зараз — мода на безкультур'я. Тоді це було масовим явищем, відбувались батли двір на двір. Було дійсно цікаво, прямо як в Лос-Анджелесі або в Нью-Йорку.
Сьогодні в Україні з цим стилем все дуже сумно. Танцює вкрай мало людей, до того ж більшість з них намагаються тягнути ковдру на себе. Тому що конкуренція. Коли я починав, навіть не думав, що ті, кого я вчив, будуть мене ігнорувати й казати, що я ніхто, аби їх більше помітили.
Цьому всьому, звичайно, сприяє ера споживання, соцмережі. З одного боку, добре, що з'явився інтернет: дуже багато доступу, легше спілкуватися, дивитися ті ж батли, порівнювати. З іншого боку, це й губить. Всі перестають бути індивідуальностями. Тобто в теорії є база, від якої відштовхуєшся і перетворюєш її на свої власні рухи. Але зараз це просто конвеєр й головне — бути схожим на якогось топового танцівника.
Спочатку в папінгу і в самій хіп-хоп культурі, з якою цей вуличний танець стикається, мене привабив дух єдності, можливість бути частиною найважливішої світової культури. На жаль, зараз це втрачено, особливо у молодого покоління: зашкалює егоцентризм, самовпевненість і все робиться заради вигоди.
Моя особиста думка: коли я починав, була мода на культуру, зараз — мода на безкультур'я. Тоді це було масовим явищем, відбувались батли двір на двір. Було дійсно цікаво, прямо як в Лос-Анджелесі або в Нью-Йорку.
Сьогодні в Україні з цим стилем все дуже сумно. Танцює вкрай мало людей, до того ж більшість з них намагаються тягнути ковдру на себе. Тому що конкуренція. Коли я починав, навіть не думав, що ті, кого я вчив, будуть мене ігнорувати й казати, що я ніхто, аби їх більше помітили.
Цьому всьому, звичайно, сприяє ера споживання, соцмережі. З одного боку, добре, що з'явився інтернет: дуже багато доступу, легше спілкуватися, дивитися ті ж батли, порівнювати. З іншого боку, це й губить. Всі перестають бути індивідуальностями. Тобто в теорії є база, від якої відштовхуєшся і перетворюєш її на свої власні рухи. Але зараз це просто конвеєр й головне — бути схожим на якогось топового танцівника.
Порада новачкам
Варто менше дивитися батлів, косити під когось. І намагатися, досягаючи певного рівня, черпати натхнення з себе. Бути схожим на себе, а не на когось на екрані монітора. І, звичайно, мати повагу до коріння, звідки йде цей танець, і до тих, хто прокладав вам цей шлях. На жаль, в нашій країні це практично відсутнє.
Варто менше дивитися батлів, косити під когось. І намагатися, досягаючи певного рівня, черпати натхнення з себе. Бути схожим на себе, а не на когось на екрані монітора. І, звичайно, мати повагу до коріння, звідки йде цей танець, і до тих, хто прокладав вам цей шлях. На жаль, в нашій країні це практично відсутнє.
Катерина Лисенко aka Katrin WOW
про денсхолл
Особистий шлях
В контексті танців і вуличних культур я надихаю, ділюся своїм досвідом і направляю охочих стати собою. Денсхолл привернув мене в першу чергу енергією, музикою, настроєм, а потім вже — формою танцю.
До денсхоллу я прийшла спонтанно, ще в дитинстві. Я народилася в дуже маленькому селищі під Харковом. Якось сестра відвела мене на народні танці. Через 5-6 років, в 2009-му, я випадково потрапила на фестиваль вуличних танців UDS Fest в Харкові. Там я вперше почула денсхолльну музику. Тоді я ще вчилася в школі й не розуміла, що це за напрямок, не знала, що таке батли. Але це дуже зарядило мене, надихнуло і я вирішила знайти собі тренера.
Починалося все з маленької філії All Stars Dance Centre в Харкові. Я жила в маленькому селищі, тому потрібно було їхати на тренування на автобусі і електричці 1,5 години в один бік, а потім ще приблизно годину на метро.
В процесі було і вигорання, і проблеми зі здоров'ям, і з фінансами спочатку було дуже складно. Але коли розумієш, до чого йдеш, а всередині є вогонь, такі труднощі долаються з легкістю і з задоволенням.
Коли люди приходять в денсхолл, думають, що їм потрібно виразно одягатися, поводитися, обмежувати себе. Насправді все навпаки: ти відчуваєш вібрації цієї культури й розумієш, що максимально вільний. Цей танець про те, щоб бути собою. Якщо ж говорити про техніку, то «фішка», напевно, в креативності. Найголовніше — нести через танець креативність і світло всередині.
В контексті танців і вуличних культур я надихаю, ділюся своїм досвідом і направляю охочих стати собою. Денсхолл привернув мене в першу чергу енергією, музикою, настроєм, а потім вже — формою танцю.
До денсхоллу я прийшла спонтанно, ще в дитинстві. Я народилася в дуже маленькому селищі під Харковом. Якось сестра відвела мене на народні танці. Через 5-6 років, в 2009-му, я випадково потрапила на фестиваль вуличних танців UDS Fest в Харкові. Там я вперше почула денсхолльну музику. Тоді я ще вчилася в школі й не розуміла, що це за напрямок, не знала, що таке батли. Але це дуже зарядило мене, надихнуло і я вирішила знайти собі тренера.
Починалося все з маленької філії All Stars Dance Centre в Харкові. Я жила в маленькому селищі, тому потрібно було їхати на тренування на автобусі і електричці 1,5 години в один бік, а потім ще приблизно годину на метро.
В процесі було і вигорання, і проблеми зі здоров'ям, і з фінансами спочатку було дуже складно. Але коли розумієш, до чого йдеш, а всередині є вогонь, такі труднощі долаються з легкістю і з задоволенням.
Коли люди приходять в денсхолл, думають, що їм потрібно виразно одягатися, поводитися, обмежувати себе. Насправді все навпаки: ти відчуваєш вібрації цієї культури й розумієш, що максимально вільний. Цей танець про те, щоб бути собою. Якщо ж говорити про техніку, то «фішка», напевно, в креативності. Найголовніше — нести через танець креативність і світло всередині.
Еволюція напрямку
Еволюція денсхоллу за понад 10 років, які я перебуваю в цій культурі, сталася величезна. Відчувається це і в тілі, і в музиці, і внутрішньо. І навіть в період самоізоляції музика нас об'єднує. До слова, сама музика теж змінилася. Сьогодні танцюристи відштовхуються від артистів і підлаштовуються під їхній темп та настрій.
Складно сказати, що саме змінилося в культурі за останні 10 років. Напевно, новачкам, які зараз приходять в денсхолл, непросто. У пострадянських країнах з'явилося дуже багато правил, структури культури.
Добре, що у нас багато талановитих, працьовитих і щирих танцівників і танцівниць. Погано, що немає таких можливостей, яких би хотілося. Але є музика, тіло, простір. Щоб розвиватися і вкладати себе в культуру, нічого особливого не потрібно.
Я спостерігала за танцівниками денсхоллу в інших країнах, з іншими менталітетом. І ми в Україні відрізняємося від них. Ми більше фокусуємося на формі танцю, на техніці, на музикальності, на чомусь зовнішньому. А в інших країнах денсхолл — спосіб самовираження свого стану і відчуттів, спосіб життя.
Мені здається, Ямайка живе у власному світі, не зациклюючись на тому, що відбувається за її межами, танцівники там більше передають свої особисті переживання. Мені подобається їхня креативність в цьому плані: які б умови не були, як би не змінювались обставини, музика та можливості, вони завжди знайдуть спосіб самовиражатися. Мене це дуже надихає.
Еволюція денсхоллу за понад 10 років, які я перебуваю в цій культурі, сталася величезна. Відчувається це і в тілі, і в музиці, і внутрішньо. І навіть в період самоізоляції музика нас об'єднує. До слова, сама музика теж змінилася. Сьогодні танцюристи відштовхуються від артистів і підлаштовуються під їхній темп та настрій.
Складно сказати, що саме змінилося в культурі за останні 10 років. Напевно, новачкам, які зараз приходять в денсхолл, непросто. У пострадянських країнах з'явилося дуже багато правил, структури культури.
Добре, що у нас багато талановитих, працьовитих і щирих танцівників і танцівниць. Погано, що немає таких можливостей, яких би хотілося. Але є музика, тіло, простір. Щоб розвиватися і вкладати себе в культуру, нічого особливого не потрібно.
Я спостерігала за танцівниками денсхоллу в інших країнах, з іншими менталітетом. І ми в Україні відрізняємося від них. Ми більше фокусуємося на формі танцю, на техніці, на музикальності, на чомусь зовнішньому. А в інших країнах денсхолл — спосіб самовираження свого стану і відчуттів, спосіб життя.
Мені здається, Ямайка живе у власному світі, не зациклюючись на тому, що відбувається за її межами, танцівники там більше передають свої особисті переживання. Мені подобається їхня креативність в цьому плані: які б умови не були, як би не змінювались обставини, музика та можливості, вони завжди знайдуть спосіб самовиражатися. Мене це дуже надихає.
Порада новачкам
Увімкнути реггей-музику і займатися своїми справами — готувати, танцювати, жити, але з цим вайбом ямайського настрою. Мені здається, в ньому набагато більше знань, ніж у вивчення рухів.
Увімкнути реггей-музику і займатися своїми справами — готувати, танцювати, жити, але з цим вайбом ямайського настрою. Мені здається, в ньому набагато більше знань, ніж у вивчення рухів.
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.
Читайте також статті
Udance Magazine використовує файли кукі для збереження інформації на Вашому комп’ютері. Деякі з цих файлів кукі є необхідними для того, щоби наш веб-сайт працював, інші допомагають нам покращити Ваш досвід користування сайтом. Продовжуючи користуватися цим сайтом Ви погоджуєтеся на використання нами файлів кукі відповідно до нашої політики щодо файлів кукі.
Ok, більше не показувати
Udance Magazine
Підписатись