Антон Овчінніков

Media is a message

Чим є цифрове зображення людини?

Привіт. Я трохи підвис у позиції тієї корови, яку намагались виштовхнути з літака - бомбардувальника у блокбастері "Особливості національної риболовлі". Не буду рекомендувати дивитись цей кін, але колись мені з ним було дуже смішно. Здається у 90-х.
Трохи схоже на ту тваринку я підвис у проектах виходу з карантину. Це ніби ще дома в онлайні, а ніби вже і назовні виходиш час від часу. І часу на все не вистачає (сорі за каламбур).
А ще заглибився у декілька нових (хоч і не дуже) книжок і буду потихеньку ділитися. Перша з них - по темі #медіамистецтво яку вже анонсував і яка мене дуже цікавить. І в цьому дописі я спробую пояснити чому.
Справа в тому, що поза цікавістю до контенту як такого та онлайн формату, що є прямим інструментом медіамистецтва, є ще певний інтерес і навіть дискусія про те, чим є людина у цифровому просторі. Тобто цифрове зображення людини. Тобто будь-яке зображення на екрані будь-якого дівайса і навіть просто проекції. Виключення - це тільки аналогова фотографія в якій зображення є просто відбитком світла на світлочутливому папері. І ніяких цифрових перетворень там не відбувається.
Так от - вже багато років продовжується дискусія про те, чим є цифрове зображення людини. Одна точка зору спирається на Картезіанську дуалістичну теорію (якщо коротко - це про те, що ум та тіло існують окремо і є по суті незалежними одне від одного), а інша протилежна. Тобто вважає, що тіло є продовженням ума і разо вони є одним цілим.

Дивлячись під цим кутом виникає питання - те, що ми бачимо на екрані монітора - це що? Тіло, що існує окремо від душі (а душа при цьому залишається назовні і ніяк не може потрапити всередину оцифрованого світу)? Або все ж таки те, що ми бачимо це і є сама людина разом зі всіма її занудствами та факапами.
Думаю, що я вас не дуже пригрузив і насправді якщо вникнути в цю тему, виникають досить цікаві думки і сенси. Це дійсно дві різні парадигми сприйняття цифрового світу.
І про це я хочу трохи поговорити у своїх дописах найближчим часом. Спробую знайти цікаві коментарі та цитати від медіартистів та дослідників. Це цікава можливість подивитись на світ медіамистецтва з точки зору "media is a message"

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.

Читайте також статті