Антон Овчінніков

#медіамистецтво

Цей хештег з'являється тут вперше і далі я розповім до чого це. Спочатку текст.

"Розквіт нової культури та нової цивілізації [..] поставив нас обличчям до факту існування нових форм життя, таких що вже народились і продовжують жити.
Чи може Мистецтво принести щось в цю епоху нової історії, що розгортається перед нашими очима?
Чи володіє воно необхідними засобами для конструювання нового Великого Стилю?
Чи воно припускає, що нова епоха може не мати ніякого нового стилю?
Чи воно припускає, що нове життя може прийняти нове творіння яке побудовано на фундаменті старого?
Ні Футуризм ні Кубізм не приніс нам того, чого ми очікували від них.
Жодна нова художня система не витримає тиску зростаючої нової культури допоки новий Фундамент Мистецтва не буде побудований на існуючих законах Життя.
Допоки всі митці не скажуть разом з нами...
[...] тільки життя та його закони є аутентичними і тільки активне життя у русі є чудовим, мудрим, міцним та правильним, бо життя не визнає краси як естетичного виміру ефективного існування - це і є найвищою красою.
[...]
Чи може мистецтво витримати тиск цих законів якщо воно побудоване на абстракції, або міражі або фікції?
[...]
Реалізація нашого сприйняття світу у формі простору та часу є єдиною ціллю нашого живописного та пластичного мистецтва.
[...] ми не вимірюємо наші роботи мірою краси [...] кілограмами ніжності та сентиментів
[...] ми конструюємо наші роботи так, як всесвіт конструює себе, як інженери конструюють мости, як математики вираховують формули планетарних орбіт.
[...] ми відмовляємося від тисячолітнього марення в мистецтві, яке тримало статичні ритми як єдині елементи пластичного та живописного мистецтва.
Ми стверджуємо в цих мистецтвах новий елемент кінетичних ритмів як базову форму сприйняття реального часу.
[...]
[...] Мистецтво повинно бути поруч з нами будь-де, де існує життя для того, щоб вогонь життя ніколи не згаснув у людстві.
Ніколи не шукай виправдовувань - не в минулому, не в майбутньому.
[...] Ми стверджуємо що вигукувати до майбутнього це теж саме, що прислуховуватись до минулого: оновлена мрія для романтиків.
[...]
Сьогодні - це факт.
Ми врахуємо це завтра.
Ми залишаємо минуле позаду як мертвечину.
Ми залишаємо майбутнє для провісників долі.
Ми беремо собі день, що сьогодні
Цей маніфест був написаний у 1920 році Naum Gabo (справжнє ім'я - Наум Борисович Певзнер (народився у місті Брянськ, Орловської Губернії) та Anton Pevsner, яких вважають одними з піонерів кінетичного мистецтва. Цим дописом я хочу розпочати нову серію дописів про зв'язки між мистецтвом, медіа та наукою та проекти, які зараз називають медіамистецтвом. Тобто про технології, що поєднались з мистецтвом.

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.

Читайте також статті