НОВИНИ БЛОГИ МОЖЛИВОСТІ СПЕЦПРОЕКТИ
Cлідкуй за нами у соцмережах

Антон Овчінніков

про "природність"

#думати

Взагалі-то існує багато подібних словосполучень, які легко використовувати, але досить важко зрозуміти. Це такі ніби "сталі вирази", тому ми не дуже замислюємося над тим, про що це. А мені подобаєтся в цьому покопатись.
Так от - "natural movement", або українською "природний рух" що це таке? Анна Халпрін - про природний рух, Айседора - про природний рух, Марта Грем про нього також. Але ж нічого спільного між ними нема. То що це? Можливо, те що є природним для когось одного, є взагалі неприродним для іншого?

Вважається, що природність руху лежить у серці "американського модерного танцю" ще з кінця 19 сторіччя, починаючи з тренінгів Дельсарта (система ритмічних рухів та вправ для дихання, що пов'язані з драматичною експресією) далі через Рут Сен-Дені та Айседору і до 50-60х років. Женев'єва Стеббінс, американська вчителька системи фізичної культури (яку розробив Дельсарт) наголошувала, наприклад, на необхідності скинути напругу під час вправ і бути "в гармонії з законами природи". Вона викладала ці вправи для жінок середнього класу, які шукали "поважні вправи для нервого розслаблення".

Айседора "природністю" називала "багатовимірну комплексну систему з вбудованою внутрішньою гармонією, яку вона накладала на власне тіло" Танці Дункан "давали індивідууму можливість вийти за межі себе і відчути єднання з космосом".

Для Марти Грем, що почала свою кар'єру з компанією Денішон, "природне" означало постійну здатність танцівника виражати "досвід серця" та "велику правду життя" (з інтерв'ю Грєм у 1950 році).

Ціллю, з якою хореографи модерного танцю шукали "природний рух" та "природне тіло" була впевненість що десь всередині кожного існує "первісна територія загальнолюдських істин", до якої вони намагалися докопатись за допомогою "природного руху". Наприклад, Грэм у спектаклі "Плач" (Lamentation(1930)) не мала наміру зробити його ПРО смуток. Але замість цього використовувала структуровані форми зі словника модерного танцю, які не несуть ніякого сенсу самі по собі. Але, як писали критики "Цей танець викристалізовував одну емоцію - смуток - через напружені тугі рухи обмеженого тіла".
Щодо Халпрін - вона з познайомилась з традицією "цінувати природнє" у модерному танці але відмежувалась від нього і створила власний підхід. Вона вважала, що модерний танець "став штучними, а його метод навчання наслідує та повторює перші експериментальні десятиліття". Вона залишила ідею пошуку природності але підійшла до неї зовсім з іншого боку - зі сторони анатомії.
На останок цитата Маргарет Х'Даблер, методику якої використовувала Халпрін:
“
Слово "природний" - нещасне слово, що мало невдачу вкрастися в танцювальну мову. Воно стало майже синонімом з чимось таким, що не має форми і з повною відсутнісю дісципліни. Природне має значити перфектний стан. Виходячи з цього "коректний" має бути синонімом до "природний". Дуже небагато людей без будь-яких тренувань розвинули в собі контроль за тілом, який робить їхні рухи правильними. Отже перше, що треба зробити - це повернутись до "природного" або "коректного" способу рухатись.
— Маргарет Х'Даблер
Інша піонерка (чи пенсіонерка??) (пост)модерного танцю - Сімон Форті звертаючись до "природного", мала на увазі "всю складність непридуманого руху". Це був одночасно продукт звичайного нетренованого фізіологічного тіла та імпульсу, що міг бути використаний для провокації тих чи інших рухів. Для неї природний рух був "мотивованим" але "неконтрольованим" рухом, як наприклад рух хлопця що намагається дотягнутись та біжить за м'ячем, який прокотився поруч.
Telegram
Приєднуйся до ком'юніті в Телеграм
Viber
Приєднуйся до ком'юніті у Вайбер

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.

Підтримати
Читайте також статті