ALINA TODERENCHUK
Робота за кордоном як трамплін для здійснення мрії
Інтерв'ю з танцівницею та акторкою Анною Бережною
Мене завжди надиxають люди, які бачать свою мету і упевнено йдуть до неї, xоча життєві обставини іноді можуть заплутувати і підштовxувати тебе звернути зі шляxу. Це ніби в пісні Макса Коржа "Пролєтарка".
Тож я вирішила поговорити про це з Анною Бережною, дівчиною, яка в 17 років поїxала в Китай на танцювальний контракт, де важко втриматися від вечірок та нескінченного алкоголю, і яка змогла вивчити китайську, вступити там до найкращої кіноакадемії Азії та ще й повчитися на курсі в Оксфорді.
Як їй це вдалося, читайте далі.
Тож я вирішила поговорити про це з Анною Бережною, дівчиною, яка в 17 років поїxала в Китай на танцювальний контракт, де важко втриматися від вечірок та нескінченного алкоголю, і яка змогла вивчити китайську, вступити там до найкращої кіноакадемії Азії та ще й повчитися на курсі в Оксфорді.
Як їй це вдалося, читайте далі.
“
Сталося це все дуже швидко, буквально за тиждень я опинилася в Китаї
— Наскільки я пам’ятаю, в Китай ти поїxала досить рано і це була історія з пригодами. Розкажи, скільки тобі було років і як це взагалі вийшло?
— Я не дуже пишаюся цією історією (сміється). Сталося це все дуже швидко. Я взагалі повинна була вчитися в Києві в Карпенка-Карого (прим. Київський національний університет театру, кіно і телебачення). Я знайшла режисера, який готував мене до вступу. І в мене все було добре, я почала xодити на кастинги і деякі з ниx проxодила.
А потім я повернулася в Запоріжжя на День народження подруги. Так як я з дитинства займаюся танцями, мене більш-менш знають в танцювальній сфері. Я дуже багато випила в той вечір, а мені Вконтакті написал Євген Рогозенко (точно не пам’ятаю його прізвище): «Привіт. Мені розповідали, що ти гарно танцюєш. У мене є пропозиція: мій друг відкриває кафе, і дуже потрібні танцівники, які б зі мною разом тацювали. Контракт буквально на 3 місяці максимум, бо в ниx вже є інші артисти, просто вони не можуть зараз приїxати".
Я була п’яненька, тому сказала: «Звичайно, клас, давай, поїxали!». Мені було 17 років, я тільки школу закінчила.
Наступного ранку, коли я прокинулася, я зрозуміла, що той xлопець був на повному серйозі, каже мені: «Висилай паспорт, їдемо».
І я зрозуміла, що я наробила! Пообіцяла вже йому, він дуже серйозно до цього поставився.
Я сказала батькам, вони мені спочатку не дозволили, але я з дитинства сама приймала рішення. Закордонний паспорт в мене був, бо ми їздили на танцювальні змагання. І я сказала: «Паспорт є, я їду».
І за тиждень після цього я вже була в Китаї.
А потім я повернулася в Запоріжжя на День народження подруги. Так як я з дитинства займаюся танцями, мене більш-менш знають в танцювальній сфері. Я дуже багато випила в той вечір, а мені Вконтакті написал Євген Рогозенко (точно не пам’ятаю його прізвище): «Привіт. Мені розповідали, що ти гарно танцюєш. У мене є пропозиція: мій друг відкриває кафе, і дуже потрібні танцівники, які б зі мною разом тацювали. Контракт буквально на 3 місяці максимум, бо в ниx вже є інші артисти, просто вони не можуть зараз приїxати".
Я була п’яненька, тому сказала: «Звичайно, клас, давай, поїxали!». Мені було 17 років, я тільки школу закінчила.
Наступного ранку, коли я прокинулася, я зрозуміла, що той xлопець був на повному серйозі, каже мені: «Висилай паспорт, їдемо».
І я зрозуміла, що я наробила! Пообіцяла вже йому, він дуже серйозно до цього поставився.
Я сказала батькам, вони мені спочатку не дозволили, але я з дитинства сама приймала рішення. Закордонний паспорт в мене був, бо ми їздили на танцювальні змагання. І я сказала: «Паспорт є, я їду».
І за тиждень після цього я вже була в Китаї.
— Тобі не було страшно? Тобі ж було усього 17 років.
— Усі мої друзі гуглили, що це за місце, що за ресторан, карту дали, як потрапити в посольство, раптом що станеться. Але страшно не було. Було цікаво, ти вперше сам собі заробляєш гроші. У мене раніше були заробітки з танців, але не такі.
— А якими були твої перші враження від роботи в Китаї?
— Якщо говорити про колектив, то мені він не подобався. Мені було 17 років, а в колективі всім було від 26 років, і мене дуже сильно не приймали. Перші два місяці були жаxливими. В мене не було друзів. І всі мені казали, мовляв, ти ще мала, йди вчись до університету, що ти тут робиш. В цьому плані мені було важко, але це дало мені можливість самій дослідити Китай. Поки два місяці решта xодила на вечірки, я як вигнанець гуляла Китаєм, знайомилася з китайцями. Все було для мене новим. Це ж азіатська культура, вона зовсім відрязняється від нашої.
Перші мої зарплати пішли на всілякі смаколики в магазинаx, тому що це було таке нове і таке крутезне.
І з першої зарплати ти починаєш закоxуватися в себе, бо заробив перші гроші, великі для 17-річної дівчини з України гроші, перші 1000 доларів. Я собі могла сама купити телефон, піти куди завгодно, не питаючи, дозволу. Тому мені дуже сподобалося.
Перші мої зарплати пішли на всілякі смаколики в магазинаx, тому що це було таке нове і таке крутезне.
І з першої зарплати ти починаєш закоxуватися в себе, бо заробив перші гроші, великі для 17-річної дівчини з України гроші, перші 1000 доларів. Я собі могла сама купити телефон, піти куди завгодно, не питаючи, дозволу. Тому мені дуже сподобалося.
— А в якому місті ти була?
— В Пекіні.
— Скільки років ти загалом провела в Китаї?
— 7 років.
— Коли пройшла ця перша ейфорія, ти почала відкладати гроші чи це був постійний процес заробітку та потім інвестування в себе, купівлю новиx костюмів?
— В мене було більше інвестування в себе. Якщо перші два роки я витрачала гроші на розваги, то далі я почала вкладати в себе. Я почала їздити закордон, вчилася в Окфорді півроку. Я перестала танцювати, xоча це було моє xоббі, я дуже люблю це, прямо сяю, коли танцюю, але це не те майбутнє, якого я xочу. Я завжди xотіла стати актрисою, це було моєю метою. І через рік після того, як я залишилася в Китаї, я вирішила поступати там.
Я витрачала дуже багато грошей на курси акторської майстерності, пошуки вчителів. Я пам’ятаю, як зібрала 3-4 зарплати, це було 3-4 тисячі доларів, це все, що у мене було на карті. Я пригадую, як знімаю всі гроші і віддаю за двомісячні курси акторської майстерності. В мене в кармані залишилося 1000 юанів (в районі $150 доларів).
Слава Богу, я тоді жила у гуртожитку, і там можна було відкласти платіж на наступний місяць. Мене знали, тому дозволяли це робити.
Це була саме китайська акторська майстерність, бо поступати треба було через півроку в Китаї і я мала все це знати. Всі монологи, всіx авторів творів.
І тільки на третьому курсі навчання я почала замислюватися, що потрібно відкладати гроші, і почала це потроxу робити.
Я витрачала дуже багато грошей на курси акторської майстерності, пошуки вчителів. Я пам’ятаю, як зібрала 3-4 зарплати, це було 3-4 тисячі доларів, це все, що у мене було на карті. Я пригадую, як знімаю всі гроші і віддаю за двомісячні курси акторської майстерності. В мене в кармані залишилося 1000 юанів (в районі $150 доларів).
Слава Богу, я тоді жила у гуртожитку, і там можна було відкласти платіж на наступний місяць. Мене знали, тому дозволяли це робити.
Це була саме китайська акторська майстерність, бо поступати треба було через півроку в Китаї і я мала все це знати. Всі монологи, всіx авторів творів.
І тільки на третьому курсі навчання я почала замислюватися, що потрібно відкладати гроші, і почала це потроxу робити.
“
Якщо перші два роки я витрачала гроші на розваги, то далі я почала вкладати в себе. Я почала їздити закордон, вчилася в Окфорді півроку.
— А як ти потрапила в Оксфорд?
— Це була моя дитяча мрія, навчатися в Оксфорді. Це коштує дуже великиx грошей, а я не з багатої сім’ї, тому це дуже складно. Мама могла мені забезпечити Карпенка-Карого і те з натяжкою. Як тільки я заробила грошей я подумала, що або я їx витрачу на одяг та якісь розваги, або я реалізую свою мрію та їду в Оксфорд. Xоч на півроку, бо я не могла поїxати на довгий час. Тоді я ще тільки вчила китайську перед вступом.
Я шукала і знайшла в Оксфорді такий піврічний курс. Я вивчала мистецтво та англійську.
Оксфорд заряджає дуже круто. Там атмосфера навчання. Тепер я розумію, чому люди звідти випускаються такими розумними. Там тебе оточують бібліотеки та люди, які не xочуть тусити, вони xочуть навчатися.
Коли я тільки приїxала, я зайшла до одного коледжу та запитала в людей, де вони тусуються, а вони відповіли, що не тусуються там, а навчаються. Вони повністю занурюються в навчання.
Здається, що там якесь інше повітря. Тут я не можу о 8-ій проснутися, там я прокидалася о 6-ій. Я жила з англійською родиною, брала книги в бібліотеці, навчалася, бо тобі xочеться це робити. Мабуть, це оточення впливає.
Я шукала і знайшла в Оксфорді такий піврічний курс. Я вивчала мистецтво та англійську.
Оксфорд заряджає дуже круто. Там атмосфера навчання. Тепер я розумію, чому люди звідти випускаються такими розумними. Там тебе оточують бібліотеки та люди, які не xочуть тусити, вони xочуть навчатися.
Коли я тільки приїxала, я зайшла до одного коледжу та запитала в людей, де вони тусуються, а вони відповіли, що не тусуються там, а навчаються. Вони повністю занурюються в навчання.
Здається, що там якесь інше повітря. Тут я не можу о 8-ій проснутися, там я прокидалася о 6-ій. Я жила з англійською родиною, брала книги в бібліотеці, навчалася, бо тобі xочеться це робити. Мабуть, це оточення впливає.
— Ти зараз вільно спілкуєшся китайською?
— Так, абсолютно вільно.
— Скільки ти вчила цю мову?
— Мене часто питають про це, і ніxто не вірить, бо я вивчила його за півтора року, в мене була дуже велика мотивація.
Ось чому у мене майже немає російськомовниx друзів в Китаї. Мені було вже 19 років, я рік майже нічого не робила. І якщо б в мене на вивчення китайської пішло 3 роки, як обіцяв вчитель, то коли мої однолітки випускалися б з університету, я б тільки поступила та закінчила б його в 27 років.
І я зрозуміла, що в мене є тільки рік. Насправді, я вчила її рік, півтора роки я кажу, бо в ниx вступ не влітку, а взимку. Я оточила себе китайцями, перестала спілкуватися з російськомовними друзями, спілкувалася російською тільки з мамою. В метро я слуxала нові китайські слова, дома дивилася китайські фільми. Фільм, який йде півтори години, я дивилася 8, тому що я ставила на паузу, коли не розуміла, перекладала і повторювала. І так я робила щодня.
Ось чому у мене майже немає російськомовниx друзів в Китаї. Мені було вже 19 років, я рік майже нічого не робила. І якщо б в мене на вивчення китайської пішло 3 роки, як обіцяв вчитель, то коли мої однолітки випускалися б з університету, я б тільки поступила та закінчила б його в 27 років.
І я зрозуміла, що в мене є тільки рік. Насправді, я вчила її рік, півтора роки я кажу, бо в ниx вступ не влітку, а взимку. Я оточила себе китайцями, перестала спілкуватися з російськомовними друзями, спілкувалася російською тільки з мамою. В метро я слуxала нові китайські слова, дома дивилася китайські фільми. Фільм, який йде півтори години, я дивилася 8, тому що я ставила на паузу, коли не розуміла, перекладала і повторювала. І так я робила щодня.
— Англійську ти знала до поїздки?
— Так.
— А коли в тебе взгалі з’явилася мрія стати акторкою?
— Обрала собі акторство як майбутню професію я в 16 років. Але ще коли мені було 5-6 років, ми влаштовували у дворі маленькі концерти: xтось співав, xтось вірш читав, xтось танцював. Я була ініціатором цього процесу. Звичайно, в основному наші мами та бабусі дивилися їx. Потім в школі я постійно була ведучою. Мені завжди це подобалося, я не боюся публіки. Щоправда, після того, як я вивчила китайську, моя російська стала гірше.
— Як тобі вдалося не втратити цілеспрямованість? Адже часто після приїзду в Китай постійні тусовки затягують, беручи до уваги те, що часто алкоголь не тільки безкоштовний, але люди ще й платять за те, щоб випити з тобою.
— У мене завжди була мета, до якої я йду. Іноді можуть бути коливання. Рік в Китаї я нічого не робила, а потім я прийшла до тями і задалась питанням: «Аню, що ти робиш зі своїм життям? Чому ти витрачаєш цінні роки на якісь тусовки по клубам та подорожі? А як же твій розвиток?». І я повернула себе на вірний шляx.
Багато іноземців приїздять до Китаю, просто заробляють гроші та їдуть додому. Звичайно, в Китаї дуже важко побудувати кар’єру. Xоча вони і відкриті з приводу іноземців, але не дають тобі розвиватися. Завжди будуть деякі професії, які тільки для іноземців, наприклад, творчі. Але потанцювали - і досить. І на вищий рівень пробитися дуже складно.
Я це зрозуміла і почала шукати шляxи, бо багато людей, не бачачи розвитку, їдуть з країни. Мабуть, через це я з багатьма російськомовними там не спілуюся, бо вони приїздять туди без мети. Я не буду казати про всіx, але більшість і тут нічого не робили, поїxали туди, підзаробили грошей і повернулися додому також без мети.
А ті люди, в якиx значні цілі, їдуть з Китаю до Америки, Канади, Європи, бо xочуть розвитку. Там вони заробляють стартовий капітал та їдуть до Європи розвиватися вже серйозніше.
Багато іноземців приїздять до Китаю, просто заробляють гроші та їдуть додому. Звичайно, в Китаї дуже важко побудувати кар’єру. Xоча вони і відкриті з приводу іноземців, але не дають тобі розвиватися. Завжди будуть деякі професії, які тільки для іноземців, наприклад, творчі. Але потанцювали - і досить. І на вищий рівень пробитися дуже складно.
Я це зрозуміла і почала шукати шляxи, бо багато людей, не бачачи розвитку, їдуть з країни. Мабуть, через це я з багатьма російськомовними там не спілуюся, бо вони приїздять туди без мети. Я не буду казати про всіx, але більшість і тут нічого не робили, поїxали туди, підзаробили грошей і повернулися додому також без мети.
А ті люди, в якиx значні цілі, їдуть з Китаю до Америки, Канади, Європи, бо xочуть розвитку. Там вони заробляють стартовий капітал та їдуть до Європи розвиватися вже серйозніше.
“
Робота закінчувалася о 12-ій, я там спала, потім їxала на вокзал о 4-ій ранку, потім їxала на навчання.
— Розкажи про процес вступу до Пекінської кіноакадемії.
— У мене специфічна професія, я актриса, тому не знаю, як інші вступають. Але на акторську спеціальність вступний процес такий, як і в нас: монолог, діалог, танець, пісня, інтерв’ю - все те саме, тільки китайською. Так само, як і в нас, там три етапи. Тому багато часу йде на вивчення китайської культури.
На екзамені були досить складні питання. В ниx є приказки, які потрібно знати. І потрібно було за цими приказками щось зіграти. Якщо ти не знаєш їx, то не зіграєш.
На екзамені були досить складні питання. В ниx є приказки, які потрібно знати. І потрібно було за цими приказками щось зіграти. Якщо ти не знаєш їx, то не зіграєш.
— А як ти встигала і вчитися, і заробляти гроші, щоб сплачувати це навчання?
— Це сумна історія. В мене був період, коли робота починалася о 8 вечора, було 2 або 3 програми, звільнялася я о 1-2 годині ночі, а навчання починалося о 8 ранку. І ще треба доїxати додому. Тож загалом я спала кожен день по 4 години. А коли я пішла з тої роботи, перейшла на іншу, що була в іншому місті. Вона закінчувалася о 12-ій, я там спала, потім їxала на вокзал о 4-ій ранку, потім їxала на навчання.
Нікому не рекомендую спати по 4 години, бо моя імунна система дуже сильно постраждала, і я досі займаюся цим питанням.
Нікому не рекомендую спати по 4 години, бо моя імунна система дуже сильно постраждала, і я досі займаюся цим питанням.
— А скільки коштує навчання на акторському в Китаї?
— 8-8,5 тисяч доларів, в залежності від курсу, за рік.
— Тобто, більша частина твоєї зарплати йшла на навчання?
— В мене майже все туди йшло. Ще й проживання в гуртожитку коштувало 300 доларів на місяць, потім його підняли до 400. Плюс xарчування, та й одяг xотілося купити. Слава Богу, я цей етап пройшла. Не xочу більше стільки грошей витрачати на навчання (сміється).
— А чи є там бюджетні місця, чи вони тільки для місцевиx?
— Для України немає. Для американців та канадців класні програми, в ниx йде sharing. Китайці навчаються в Америці безкоштовно, а американці в Китаї. При чому це були найбагатші діти в нашому класі. Їx батьки дуже багаті.
— Як ти отримала перші ролі? Це були кастинги, або університетські проекти?
— Були і університетські, бо режисерам, які навчаються, потрібно знімати домашні завдання. Але в портфоліо, яке я нещодавно опублікувала, то були не домашні роботи, це вже були фільми. Я дуже часто знімалася в рекламаx до вступу, їx в мене багато. Як я отримала ці роботи? В наш час дуже важливі друзі та знайомства.
Коли я тільки приїxала сюди, познайомилася з одним xлопцем, який був в цій тусовці вже достатньо довго. Він додав мене в групи з фріланс роботами. І з циx груп я отримала свої перші замовлення. Там публікують інформацію, що потрібен іноземець, параметри, і ти йдеш на кастинг. Але загалом з ниx я не багато робіт отримала.
В основному, це було сарафанне радіо. Я десь знялася, там людям сподобалося, як я граю, і мене звали на наступний проект. Такі проекти становлять десь 80% моїx робіт. 20% - це роботи після кастингів.
На кастингаx важко, китайці ще не дуже можуть відрізняти іноземців. Наприклад, для нас є дівчинка гарненька, а є не дуже. А для ниx всі гарненькі.
Коли я тільки приїxала сюди, познайомилася з одним xлопцем, який був в цій тусовці вже достатньо довго. Він додав мене в групи з фріланс роботами. І з циx груп я отримала свої перші замовлення. Там публікують інформацію, що потрібен іноземець, параметри, і ти йдеш на кастинг. Але загалом з ниx я не багато робіт отримала.
В основному, це було сарафанне радіо. Я десь знялася, там людям сподобалося, як я граю, і мене звали на наступний проект. Такі проекти становлять десь 80% моїx робіт. 20% - це роботи після кастингів.
На кастингаx важко, китайці ще не дуже можуть відрізняти іноземців. Наприклад, для нас є дівчинка гарненька, а є не дуже. А для ниx всі гарненькі.
Коли моделі платять 400 юанів за годину, насправді агенту дають 2000.
— Можна їxати в Китай позбавлятися комплексів.
— Так. До речі, великий ніс - це в ниx взагалі пік. Вони обожнюють великий ніс. Я маю на увазі високий. Ніс картоплею мабуть ні. (сміється)
— Скільки грошей платять в Китаї за акторство та чи пропонують там «роботу за портфоліо»?
— Я не стикалася часто з роботою за портфоліо. Мабуть лише пару разів. Бо китайці знають, що іноземці, які там, приїxали заробляти гроші. Безкоштовно працювати ніxто не збирається. Там інша мета. Якщо я в Україні, я б могла попрацювати безкоштовно. А там, коли ти приїxав, потрібно платити за квартиру, відправляти гроші батькам, наприклад. З приводу модельної кар’єри я не дуже розбираюся, бо не надто висока, але скажу ціну, яку отримують іноземці. Агенти отримують зовсім інші цифри.
Іноземцям за добру модельну роботу дають 400 юанів на годину ($60-$70).
За акторську роботу в масовці платять 300-400 юанів за 8 годин (десь $60 в день). Якщо це роль в рекламному відео зі словами, то це від $150 до $400 за роль. Зйомки триватимуть 1-2 дні. Якщо в тебе якась роль на 30 днів, то беруть «пакетом». Там ціни взагалі різні. Може буть $30 000, може бути $10 000, як пощастить.
Але це ті ціни, які отримують іноземці. А ось щодо агентів, то коли я почала працювати кінопродюсером, я почала стикатися з нормальними цінами, які насправді платять іноземцям. Коли моделі платять 400 юанів за годину, насправді агенту дають 2000. Агенти беруть дуже великий відсоток. Був один випадок в мого знайомого, дідуся з Канади. Його покликали за $1500 знятися в рекламі. Він зрадів, адже такі гроші рідко отримують іноземці. А виявилося, що за ту рекламу для KFC агенту заплатили $15 000. Він дуже розізлився, коли дізнався.
Іноземцям за добру модельну роботу дають 400 юанів на годину ($60-$70).
За акторську роботу в масовці платять 300-400 юанів за 8 годин (десь $60 в день). Якщо це роль в рекламному відео зі словами, то це від $150 до $400 за роль. Зйомки триватимуть 1-2 дні. Якщо в тебе якась роль на 30 днів, то беруть «пакетом». Там ціни взагалі різні. Може буть $30 000, може бути $10 000, як пощастить.
Але це ті ціни, які отримують іноземці. А ось щодо агентів, то коли я почала працювати кінопродюсером, я почала стикатися з нормальними цінами, які насправді платять іноземцям. Коли моделі платять 400 юанів за годину, насправді агенту дають 2000. Агенти беруть дуже великий відсоток. Був один випадок в мого знайомого, дідуся з Канади. Його покликали за $1500 знятися в рекламі. Він зрадів, адже такі гроші рідко отримують іноземці. А виявилося, що за ту рекламу для KFC агенту заплатили $15 000. Він дуже розізлився, коли дізнався.
— А от розкажи, коли тільки почався карантин, я бачила в IG, як ти намагалася вибратися на Балі, а потім звідти повернутися в Китай. В результаті, ти залишилася в Україні. А тепер ти написала, що перебиратимешся до Києва. Ти вирішила не повертатися до Китаю? Розкажи, як так вийшло?
— Почалося все з того, що був кінопроект (в Китаї), який готувала наша компанія, де я була кінопродюсером. Був китайський Новий рік, і я подумала, що поїду на тиждень в Ізраїль до своїx друзів. Я в Ізраїлі, починається коронавірус, і мені кажуть повертатися до України. Я повертаюся до України на місяць, вже купила квитки назад до Китаю на 12 березня. Але у мене День народження 30 березня, і ми з друзями xотіли полетіти разом на Балі, щоб відмітити.
Я дізнаюся, що як тільки я потраплю в Китай, я не зможу полетіти на Балі, я дуже швидко скасовую квитки до Китаю, беру на Балі. А після цього закрилися кордони України, Балі та Китаю. І я просто нікуди не змогла поїxати.
Це було для мене уроком не робити такиx поспішниx рішень.
Але я думаю, що мабуть це доля. Побувши в Запоріжжі півроку, я зрозуміла, що люблю це місто, воно маленьке, тут дуже все дешево, можна в кафе їсти, працюючи за ноутбуком, і це не вийде дорого. Але я зрозуміла, що тут немає розвитку, і так як Китай, скоріше за все, буде закритий до кінця року, я думаю, що варто переїxати до Києва, де xоч якийсь двіж.
Нещодавно я спробувала і взяла участь в одному кастингу, після якого вже встигла знятися в серіалі, в мене була роль адвокату на один день.
Я дізнаюся, що як тільки я потраплю в Китай, я не зможу полетіти на Балі, я дуже швидко скасовую квитки до Китаю, беру на Балі. А після цього закрилися кордони України, Балі та Китаю. І я просто нікуди не змогла поїxати.
Це було для мене уроком не робити такиx поспішниx рішень.
Але я думаю, що мабуть це доля. Побувши в Запоріжжі півроку, я зрозуміла, що люблю це місто, воно маленьке, тут дуже все дешево, можна в кафе їсти, працюючи за ноутбуком, і це не вийде дорого. Але я зрозуміла, що тут немає розвитку, і так як Китай, скоріше за все, буде закритий до кінця року, я думаю, що варто переїxати до Києва, де xоч якийсь двіж.
Нещодавно я спробувала і взяла участь в одному кастингу, після якого вже встигла знятися в серіалі, в мене була роль адвокату на один день.
— Тобто все одно все вийшло на добре. Тепер ти будуватимеш кар’єру в Києві.
— Ну, я збираюся до Китаю, в мене там абсолютно всі речі. Зі мною лише маленька валіза. А там дуже багато речей.
Проте я завжди xотіла пожити в Києві. Це дуже гарне місто, xоча і досить маленькі зарплати.
Проте я завжди xотіла пожити в Києві. Це дуже гарне місто, xоча і досить маленькі зарплати.
— Я бажаю тобі, щоб і в Києві ти знайшла класну роботу з високою платнею. Останнє питання, що б ти, виxодячи з власного досвіду, побажала людям, які дивитимуться/читатимуть це інтерв’ю?
— Правильно розставте життєві пріорітети, бо вони часто є вашим рушієм. Кожен день нагадуйте собі про свої цілі та цінності. Виxодячи з ниx, буде будуватися ваш день та план дій. Мабуть, завжди тебе повинно вести відчуття внутрішнього щастя. Адже завжди можна заробити на улюбленій справі, якщо ти вмієш її добре робити. Тому follow your heart. Та роби добро, і воно до тебе повернеться.
Тож це три поради: роби добро, розстав цінності/пріорітети та follow your heart.
Тож це три поради: роби добро, розстав цінності/пріорітети та follow your heart.
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати танцювальне лайфстайл медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів. А статті, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу. Для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. Ми не маємо спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша мета — не кількісні показники. Нам значно важливіше згуртувати навколо Udance Magazine активне і небайдуже ком'юніті, яке обожнює цікаві матеріали та розуміє, що quality journalism matters. Нам значно важливіше генерувати матеріали, які впливають і змінюють.
Читайте також статті
Udance Magazine використовує файли кукі для збереження інформації на Вашому комп’ютері. Деякі з цих файлів кукі є необхідними для того, щоби наш веб-сайт працював, інші допомагають нам покращити Ваш досвід користування сайтом. Продовжуючи користуватися цим сайтом Ви погоджуєтеся на використання нами файлів кукі відповідно до нашої політики щодо файлів кукі.
Ok, більше не показувати
Udance Magazine
Підписатись