Вуличні культури увійшли в українське законодавство — офіційно

27 квітня Верховна Рада України прийняла 226 голосами у другому читанні проєкт Закону України «Про основні засади молодіжної політики» (№3718 від 23.06.2020). В ньому вперше в українській історії «вулична культура» стала офіційним терміном і частиною державної молодіжної політики.

Відтепер програми і проєкти, які розвивають вуличні культури, можуть отримати офіційну підтримку на державному, регіональному та місцевому рівнях, пояснює співзасновник Street Culture (ГО «Центр вуличних культур») Єгор Матюхін. «Проведення фестивалів і батлів, форумів і тренінгів, створення об’єктів інфраструктури вуличних культур, як урбан-парки чи урбан-центри, промоція вуличних культур, розвиток на їх основі підприємництва, використання їх у вихованні молоді, проведення програм обміну досвідом з іншими країнами — все це за прийнятим законом може бути підтримано державою, — розтлумачує нововведення Єгор Матюхін. — Бо відтепер держава визнала, що вуличні культури — невід’ємна частина життя української молоді. І треба не ігнорувати цю частину життя, а підтримувати її».

У підготовці законопроекту були використані висновки команди міжнародних оглядачів Ради Європи щодо молодіжної політики в Україні і аналіз прогалин національного законодавства в цій сфері в контексті стандартів Європейського Союзу. Виявилося, що «в Україні бракує співпраці між різними органами виконавчої влади щодо роботи з молодіжними питаннями, а це призводить до відсутності стратегічного бачення та неефективного використання ресурсів», пишуть дослідники з ЄС. Також саму молодь не залучають до прийняття рішень і політичних процесів — що потрібно молодим, в Україні досі визначають люди поважного віку.

«При створенні законопроєкту ми керувалися трьома ключовими завданнями: по-перше, треба залучати молодь до суспільного життя; по-друге, треба створити інфраструктуру для такої роботи; і, по-третє, треба виділити для цього фінансові ресурси: як опосередковано через інфраструктуру, так і напряму молодим людям», — говорить Олександр Санченко.
Сам Санченко у минулому займався брейкінгом, тому для нього таке дозвілля — теж сучасна частина молодіжної політики. Єгор Матюхін зі Street Culture — також бі-бой, ще й відомий у світі. Він теж приймав участь у розробці закону і вважає його початком нової ери для молоді в Україні. «Ми переробили застарілі поняття, пострадянське розуміння молоді. Наприклад, запровадили поняття «вулична культура», зробили можливим її сталий розвиток через різні програми і гранти», — пояснює Єгор Матюхін.

Він вважає, що перше в історії України включення вуличної культури у суспільний наратив дуже важливої для її розвитку. Це дозволить ефективніше розвивати спільноти вуличних культур по всій Україні, надаючи більше можливостей для самовираження і саморозвитку молоді. Відтепер цей тренд треба лише посилювати, вважає співзасновник Street Culture.
«Загалом, цей рік став визначним для вуличної культури — ми у партнерстві з УКФ проводимо перший в Україні грантовий конкурс ідей проєктів вуличної культури з бюджетом в 10 мільйонів гривень, працюємо над концепціями нових урбан-парків, в тому числі — у київському ВДНГ, створюємо збірну України з олімпійського брейкінгу, а тепер ще й закріпили вуличні культури в законодавстві, — перелічив досягнення Єгор Матюхін. — Також ми продовжили на наступні 5 років співпрацю з Харківською міською радою по розвитку вуличних культур у місті — передусім, це створення нової інфраструктури, як урбан-парки. Підтримка вуличних культур стала державною справою в Україні — ми можемо пишатися цим перед нашими європейськими колегами».

Новий закон, крім визнання вуличних культур, має стати рамковим для всіх процесів, визначень та принципів взаємодії держави та молоді, створити багаторівневу інфраструктуру молодіжних центрів, забезпечити молодим українцям допомогу у всіх сферах життя: освіті, роботі, соціальній активності, самовираженні, дозвіллі. Закон описує поняття «молодіжна політика», «молодіжний працівник», «молодіжний центр», вжа згадана «вулична культура» та багато інших. Автори законопроєкту наголошують, що вони нічого нового не вигадували, а взяли за взірець засади загальноєвропейської молодіжної політики і перенесли її в українське законодавче поле. При цьому сам закон лише формулює засади молодіжної політики, а більш чіткі правила мають бути сформульовані у підзаконних актах.

Закон «Про основні засади молодіжної політики» також передбачає створення «Українського молодіжного фонду» на прикладі успішної роботи «Українського культурного фонду». УМФ має надавати грантову підтримку організаціям і навіть фізичним особам, які створюють проєкти у молодіжній сфері. Фонд має стати незалежним від місцевих органів влади джерелом фінансування для різноманітних проєктів у молодіжній сфері, зокрема, вуличних культурах. За взірцем УКФ, новий фонд буде створювати лоти й проводити конкурсний відбір проєктів, поданих організаціями та фізичними особами зі всієї України. «Ми не хочемо, щоб молодіжна політика залежала лише від рішень місцевої влади. Так, увесь законопроєкт заснований на принципі децентралізації, на перенесення відповідальності й ресурсів у громади, — зголошується Олександр Санченко. — Але буває, що вдала ідея не отримує з різних причин підтримки у селі чи місті. Такі проєкти мають отримати шанс на реалізацію і на розповсюдження по всій державі».

Закон пропонує молоді певне менторство на шляху від дитинства до дорослості. «Як знайти перше житло, університет, друзів, інтегруватися в спільноти, — пояснює один з авторів закону, народний депутат Олександр Санченко. — Більшість завжди поралася з цим самостійно, але декому потрібна така допомога. Багато з цього існує в різному вигляді, як програми різних рівнів, як громадські проєкти. Але треба, нарешті, формально оновити підходи держави до молоді. Бо держава сьогодні дуже відстає у розвитку від суспільства».

За думкою авторів законопроєкту, вони не створюють молодіжну політику в Україні, а лише законодавчо оформлюють та упорядковують існуючі практики. Головним джерелом ідей у молодіжній сфері, а особливо у сфері вуличних культур є і буде сама молодь. Закон лише пропонує нові інструменти і ресурси для цього, пояснює Олександр Санченко.